«Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу», – писав Олесь Гончар.

Ці слова звучать особливо глибоко, коли замислюєшся над тим, що означає рідна мова для кожного з нас. Вона супроводжує людину від перших колискових до зрілих роздумів, формує світогляд, зберігає пам’ять поколінь, передає досвід і цінності.

Українська мова – ніжна й мелодійна, глибока й багатогранна. У ній – колискові й народні пісні, поезія і наукова думка, щоденні розмови й урочисті промови. Вона живе у книжках і в усному слові, у спогадах старших і в перших словах дитини. Через мову ми пізнаємо себе, своє коріння, свою культуру.

Міжнародний день рідної мови – це добра нагода ще раз відчути цінність рідного слова, усвідомити його красу й силу. Це день вдячності тим, хто творив, розвивав і зберігав українську мову, хто наповнював її новими змістами й сенсами.

Мова не потребує гучних гасел. Вона потребує щоденної присутності – у думках, у спілкуванні, у творчості, у навчанні. Вона розквітає там, де її поважають і плекатимуть.

Бережімо красу українського слова, цінуймо його звучання і пам’ятаймо: у мові –наша пам’ять, культура і неповторність.