пл. Жупанатська, 3,
м. Ужгород,  88000
тел.: 61-30-90,  тел./факс: 3-32-22;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.



Методичні матеріали для практичних психологів

ДОПОМОГА ДИТИНІ У ПЕРЕЖИВАННІ ГОСТРОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ

СТАДІЇ ПЕРЕЖИВАННЯ ДИТИНОЮ ВТРАТИ ОДНОГО З БАТЬКІВ

- Стадія шокуу дітей характеризується мовчанням або вибухом сліз. Дуже маленькі діти можуть відчувати дискомфорт, але не шок. На цій стадії спостерігаються різні фізіологічні і поведінкові розлади: порушення апетиту і сну, м’язова слабкість, малорухливість або суєтна активність. Спостерігається також незмінний вираз обличчя і дуже повільне мовлення.

Рекомендації. Ефективно буде, якщо близький дорослий обійме дитину, дасть їй розслабитися, поплакати, посидіти або полежати. Їй потрібен час, щоб пережити горе, поговорити про померлого батька (матір). Якщо дитина старша 8 років, їй необхідно надати можливість брати участь в приготуванні до похоронів, тоді вона не відчуватиме себе самотньою серед засмучених і зайнятих справами дорослих.

- Стадія заперечення. Дитина знає, що близька людина померла, бачила її мертвою, але всі думки настільки зосереджені на ній, що вона не може повірити, що батька (матері) більше немає поряд. На цій стадії психіка просто прагне на будь-який час відгородитися від трагічної реальності, створюючи свій ілюзійний світ. На цій стадії спостерігається розбіжність між свідомим і несвідомим ставленням до втрати. Дитина на свідомому рівні усвідомлює смерть батька (матері), а в глибині душі не може з цим змиритися.

Зустрічаються різні варіанти розбіжностей:

  • установка на зустріч: дитина очікує зустрічі з померлим, шукає його очима серед людей;
  • дитині постійно здається, що вона чує голос померлого батька (матері), в деяких випадках можуть бути галюценогенні видіння;
  • дитина може спілкуватися з померлим так, ніби він поруч (або з фотографією);
  • «забуває» втрату: планує майбутнє, розраховуючи на батька (матір) (наприклад, на стіл ставиться зайва тарілка тощо);
  • культ померлого: дитина не дозволяє торкатися іншим до речей покійного батька (матері).

Стадія гніву й образи. Дитина гостріше починає відчувати втратубатька (матері). Чим більше дитина починає думати про те, що сталося, тим більше у неї з’являється запитань:

  • Чому саме мій батько (мати) помер?
  • Чому лікарі не змогли його (її) врятувати?
  • Чому Бог дозволив йому (їй) померти?
  • Чому він (вона), а не я ?

Одночасно з виникненням цих запитань виникають образа і гнів на тих, хто сприяв смерті батька (матері) і не попередив її. Звинувачення спрямовані на долю, Бога, лікарів, рідних, друзів, себе.

Гнів виражається в тому, що дитина сердиться на батька (матір), який її «покинув». Маленькі діти можуть почати ламати іграшки, влаштовувати істерики, бити ногами по підлозі, підліток раптом перестає спілкуватися з живим з батьків, без причини б'є і ображає молодших, сперечається з вчителями.

- Стадія страждання і депресіїсупроводжує дитину впродовж усього періоду горювання, але на певному етапі страждання досягає свого піку. Це період максимального душевного болю, який іноді здається нестерпним. Страждання, що відчуває дитина, наступають хвилями і супроводжуються плачем. Сльози можуть підступати при будь-якому спогаді про померлого і обставини його смерті. Дитина, яка переживає горе стає особливо чутливою і готовою заплакати в будь-який момент. Приводом для сліз може стати також почуття самотності, покинутості.

Іноді туга за померлим не проявляється в плачі, страждання можуть знаходити вияв у депресії. Зарубіжні автори описують симптоми депресії:

  • віддалення від друзів, сім'ї, уникнення соціальної активності;
  • відсутність енергії, пригніченість, апатія;
  • нездатність концентруватися;
  • несподівані напади плачу;
  • зловживання алкоголем або наркотиками;
  • порушення сну і апетиту,
  • втрата або збільшення ваги;
  • проблеми зі здоров'ям.

 

Стадія прийняття і реорганізації.Не дивлячись на важкість і тривалість горя, дитина, як правило, поступово приходить до емоційного прийняття втрати, яке супроводжується ослабленням або перетворенням душевного зв'язку померлим. При цьому відновлюється зв'язок часів: якщо до цієї стадії дитина, яка переживала горе, жила переважно в минулому і не бажала (не була готова) прийняти зміни, що відбулися в її житті, то тепер вона поступово повертає здатність повноцінно жити з надією дивитися в майбутнє.

 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЯ ДІТЬМИ

Вік до двох років. Смерть одного з батьків не може бути зрозумілою дитиною, але вона помічає відсутність одного з батьків і емоційні зміни в людях, які про неї піклуються. Маленька дитина стає дратівливішою, галасливішою. У неї можуть змінитися процес травлення, спостерігаються розлади кишечника або акту сечовипускання.

Вік до двох років. Смерть одного з батьків не може бути зрозумілою дитиною, але вона помічає відсутність одного з батьків і емоційні зміни в людях, які про неї піклуються. Маленька дитина стає дратівливішою, галасливішою. У неї можуть змінитися процес травлення, спостерігаються розлади кишечника або акту сечовипускання.

Від двох до трьох років. Двохрічні діти знають про те, якщо близькі люди відсутні в полі зору, то їх можна покликати або знайти. Потрібен час для того, щоб дитина усвідомила, що близька людина не повернеться. В цей час поруч з дитиною повинні бути люди, які будуть оточувати її увагою і любов’ю, підтримувати колишній режим травлення і сну.

Від дев'яти до дванадцяти років. Переживання втрати дитиною може привести до безпорадності, що суперечить в цьому віці прагненню бути більш незалежним. У дитини можуть виникнути проблеми з визначенням своєї ідентичності, приховані емоції негативно впливають на її подальший розвиток. Діти цієї вікової групи можуть намагатися прийняти на себе роль померлого батька (матері), що не повинно заохочуватися дорослими. У дитини повинно бути достатньо часу для гри, спорту і дозвілля. Важливо, щоб у неї були друзі її віку. Дитині, яка пережила горе, потрібно допомогти зрозуміти, що бути щасливою і радіти поточним подіям – це нормально.

 

ДОПОМОГА ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ВТРАТУ

Психолого-педагогічна допомога дитині, яка переживає горе, вимагає від дорослих не володіння конкретними формами спеціально організованої психотерапевтичної допомоги, а уміння в межах повсякденного життя допомогти їй пережити горе, підтримати, запобігти розвитку неврозів.

Дорослі зазвичай розповідають дітям про прояви життя, але прагнуть уникати розмов і пояснень з приводу смерті. Проте досвід показує, що в сім'ях, де тема смерті не є забороненою, де в доступних формах відповідають на запитання дитини, вони виявляються краще підготовленими до серйозних втрат, ніж в сім'ях, де дорослі всіляко ухиляються від таких бесід.

Якщо в сім'ї горе, то потрібно, щоб дитина бачила це і могла виразити його разом зі всіма. Переживання дитини у жодному випадку не можна ігнорувати. Навіть, якщо в сім'ї є психічно неповноцінна дитина, ніяк не можна недооцінювати її здатність зрозуміти що відбувається, а також глибину її емоцій. Вона, як і інші діти, повинна бути включена в переживання всієї сім'ї, і їй потрібні додаткові знаки любові і підтримки.

Повідомити дитині про смерть близької людини має хтось з рідних. Якщо це неможливо, то повідомити повинен той дорослий, якого дитина добре знає і довіряє йому.

Дитина може продемонструвати спалах гніву по відношенню до того, хто повідомив їй про смерть близької людини. Не потрібно в цей момент умовляти дитину взяти себе в руки, заспокоїтися, бо горе, не пережите вчасно, може повернутися через місяці або роки.

У момент повернення дитини в навчальний заклад - втрата стає найбільш гострою.

Коли дитина прийде до школи, вчитель повинен сказати їй, що знає про її горе, щоб дитина не відчувала байдужість з боку вчителя.

РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ, БАТЬКІВ

1. Спостерігайте за змінами поведінки дитини. У перші тижні спостерігаються негативні реакції. Ставтеся до цього з терпінням, не показуйте свого здивування, не дійте всупереч дитині.

2. Поговоріть з дитиною, якщо вона цього хоче, знайдіть час вислухати її. Це не завжди легко зробити, та все ж спробуйте. Поясніть дитині, що ви хочете поговорити з нею, виберіть слушний для цього час. Під час розмови будьте уважними.

3. Оточуйте дитину любов’ю, увагою і фізичною турботою. Обіймітьїї,візьміть за руку. Дотик має для дитини величезне значення. Це дозволяє дитині відчути, що ви піклуєтеся про неї й готові їй допомогти. Саме зараз вона потребує любові, розуміння і підтримки.

4. Приверніть кращих друзів до дитини. Якщо вам вдасться зібрати кращих друзів дитини, поясніть їм, що, коли вмирає хтось, кого ви любите, бесіди про цю людину допоможуть зберегти про неї добру пам'ять.

Серед товаришів дитини може бути хтось, хто її зможе підтримати у «важку хвилину» в школі.

5. Будьте готові до запитань і завжди будьте чесними у відповідях. Дітей часто цікавлять питання народження і смерті. Дуже важливо знати культурний рівень сім'ї дитини, її релігійні установки.

6. Надайте можливість дитині виражати свої емоції відкрито.Не допустіть, щоб одна дитина виражала свою агресію за рахунок інших дітей. Для зменшення агресії маленькій дитині дайте різні коробки, ящики, папір, який можна м'яти, ламати й бити. Підлітку – доручіть фізичну роботу, що вимагає значних зусиль.

Якщо ваші очі наповнилися сльозами, не приховуйте цього. Покажіть дитині, що плакати не соромно. Заборона сліз неприродна для малюка і навіть небезпечна, але не потрібно примушувати дитину плакати, якщо вона не хоче. Говоріть з нею про свої власні почуття

7. Поясніть дитині, якщо вона вважає себе винуватою в смерті близької людини, що це не так.

8. Не слід вимовляти фраз типу: «Скоро тобі буде краще». Ефективніше буде сказати: «Я знаю, що ти відчуваєш, і теж не розумію, чому твоя мати померла такою молодою. Я тільки знаю, що вона любила тебе і ти ніколи не забудеш її». Визнайте право дитини на переживання.

9. Не перекладайте на дитину обов’язки дорослих («Ти тепер чоловік, не засмучуй маму своїми сльозами» – це інколи говорять навіть 8-річній дитині).

10. Налагодьте співпрацю в інтересах дитини: батька з вчителями, вчителя з батьками.

11. Не шкодуйте часу, коли вкладаєте спати дитину. Розмовляйте з нею, заспокоюйте. Якщо потрібно, залишіть увімкненим нічник.

12. Встановіть зв’язок між минулим і майбутнім дитини. Поясніть дитині, що життя продовжується. Покажіть перспективи майбутнього.

13. Спостерігайте за дитиною, коли вона грається. Сприяйте іграм, які знімають напруження.

14. Звертайтеся до психолога або спеціаліста, який зможе провести профілактику ускладнень в процесі переживання дитиною психологічної травми.

Дитина потребує спеціальної допомоги, індивідуальної психотерапії, якщо тривалий час (від шести тижнів і більше) не виходить з кризи, й в неї спостерігаються наступні симптоми:

- тривала некерована поведінка;

- гостра чутливість до розлучення;

- повна відсутність будь-яких відчуттів;

- порушення сну;

- відсутність апетиту;

- зорові або слухові галюцинації (бачить образ померлого, чує, як він її кличе);

- депресія.

У відновлювальному процесі надзвичайно важливу роль відіграють:

- Ритуали (церковна служба, поминки й похорон допомагають краще усвідомити реальність того, що близька людина дійсно померла).

- Спогади. Переглядайте фотографії та відео. Хоча спочатку це буває боляче, приємні спогади служать дуже важливою складовою відновлювального процесу, оскільки зігрівають вас від сумних думок про втрату. Діти можуть завжди сумувати за померлою близькою людиною, але з часом вони перестануть плакати, згадуючи її.

ЯК ПОТРІБНО ГОВОРИТИ

Будьте відверті та емоційні. Нехай мова ваших жестів передає те, що реакція дитини має для вас велике значення.

«У мене дуже сумні новини. Сьогодні вранці помер тато».

Якщо в дітей є запитання, то дайте відповідь на них чесно. Страшні подробиці варто упустити. «Пам'ятаєш, тато хворів? Коли він був заручником, його хвороба загострилася. Зазвичай ця хвороба лікується, але тато був настільки слабкий, він три дні був без їжі, води і сну, що ліки не допомогли і він помер».

Дітей буде хвилювати ваша безпека, а можливо, і їх власна. Якщо дитина запитує, чи помре вона, або коли збираєтеся померти ви, то потрібно заспокоїти її, що ви будете жити довго, і вона теж. «Кожна людина рано чи пізно вмирає. Але більшість людей живуть до глибокої старості. Коли я помру, ви всі будете дорослими, й будете жити зі своїми дітьми у власному домі».

Деякі діти почнуть занадто за вас переживати. Вони можуть хвилюватися, якщо, наприклад, ви застудилися, або ведете машину в погану погоду. Виразіть їм співчуття, а згодом заспокойте їх, сказавши, що завжди дбаєте про себе. «Здається, ти хвилюєшся, що я можу померти так само, як тато. Ці думки лякають тебе. Але ти і твій брат (сестра або хтось іще) – найважливіші в моєму житті, тому тобі потрібно знати, що я дуже добре дбаю про себе. Я завжди пристібаюся ременями і веду машину дуже обережно».

Заспокойте дітей, нагадавши про інші моменти, коли вони хвилювалися, але все закінчилося добре. «Пам'ятаєш, як минулого місяця ти хвилювалася, коли мені потрібно було приймати антибіотики від бронхіту? Але я вилікувалась, чи не так?»

Повідомте свою думку, коли знаєте, що дитина засмучується, але нічого вам не говорить. «У нас обід, а мами немає з нами. Я теж за нею сумую».

Дотримуйтеся тих чи інших релігійних переконань. Вони дають заспокоєння. «Я знаю, що тато зараз з Богом. Я дійсно вірю, що він зараз дивиться на нас. Просто він не може з нами розмовляти. Кожного разу, коли ми молимося за нього, він чує нас. Він помер, але не перестав любити тебе».

Більшість маленьких дітей здатні бути присутніми на поминках і похоронах. Відчуйте самі, брати їх туди з собою чи ні. Якщо їх лякає ідея того, що вони побачать небіжчика, то поясніть їм, що на похоронах присутні в основному дорослі, а дітям туди йти не обов'язково. Можливо, буде корисно провести з дітьми якийсь ритуал: прочитати молитву разом, послати повітряну кулька «в небеса» або написати короткого листа покійному й спалити його, а попіл розвіяти, пояснивши, що так зміст листи дійде до тата.

Якщо ваша дитина збирається бути присутньою на похоронах, поясніть, що вона побачить. «Тато буде лежати в труні. Його руки будуть складені на грудях. Можливо, він буде виглядати не таким, яким ти його пам'ятаєш, тому що, коли людина помирає, її зовнішність дещо змінюється. Кожен захоче стати перед труною й попрощатися з татом. Якщо захочеш, ти можеш теж це зробити». Попередьте дитину, скільки часу вам належить провести на похоронах.

Якщо ваша дитина навіть через місяць буде бачити, як ви плачете або хвилюєтеся, то не вдавайте, що з вами все добре. «Я думала про тата, й мені стало дуже сумно. Я дуже сумую за ним».

ЯК НЕ ПОТРІБНО ГОВОРИТИ

Не можна говорити: «Я знаю, що тобі важко, але мама (яка померла) хотіла би, щоб ти був веселим (або їв свою вечерю)». Будь-яке зауваження, яке вказує дитині, що в неї не повинно бути такого настрою, може, щонайменше, викликати неї непорозуміння. У гіршому випадку дитина може відчути провину за те, що поводиться не так, як хотів би від неї померлий родич. Краще сказати: «Мама розуміє, що ти зараз сумуєш. Вона розуміє, що ти не хочеш їсти. Я теж розумію, але я також впевнений, що мама чекає того дня, коли твій сум вщухне, і ти станеш веселішим. І вона знає, що на це треба час».

Не можна говорити: «Дідусь зараз знаходиться б дивовижній подорожі, в яку колись відправляється кожна людина», «Дідусь заснув назавжди». Діти, молодші восьми – дев'яти років мислять конкретно, а не абстрактно. Використовуючи замість слів «мертвий» або «помер» інші слова, ви можете налякати дитину. Вона може ніколи не захотіти подорожувати, або буде боятися засинати.

Не можна говорити: «Бабуся померла після того, як її відвезли до лікарні», «Бабуся померла в результаті нещасного випадку». Діти іноді потрапляють до лікарні, з усіма дітьми щось трапляється. Це не означає, що за такими подіями завжди стоїть смерть. Навпаки, нехай ваша дитина знає, що той нещасний випадок був дуже серйозний, а також, що травми і госпіталізація зазвичай не закінчуються смертю.

Не можна говорити: «Бабуся була хвора ...». Діти теж хворіють. Запевніть, що бабуся була дуже хвора, і ліки, які зазвичай допомагають, їй не допомогли, тому що її хвороба була дуже серйозною.

Не можна говорити: «Не хвилюйся, я ніколи не помру». Але як ви поясните дитині, що тато помер? Краще сказати, що ви не збираєтеся помирати до глибокої старості. Якщо дитина запитує, що було би з нею, якщо би і мама, і тато, обоє померли, ви можете роз’яснити свої плани про забезпечення її опікуном, який буде піклуватися про неї. Водночас заспокойте її, що ви НЕ думаєте, що таке станеться.

Не можна говорити: «Вже минуло два роки відтоді, як помер дідусь. Всі вже заспокоїлися, а ти чому досі засмучений?». КРАЩИЙ СПОСІБ ЗАБУТИ – ЦЕ ЗГАДАТИ! Як би суперечливо це не виглядало, але люди стають здатними краще відволікатися від втрати, коли в них є свобода згадувати померлого і сумувати за ним. Якщо вас дивує сум вашої дитини, то її зрозуміти вам допоможе виражене вами СПІВЧУТТЯ. Можливо, сумні спогади в дитини були викликані тим, що у її друга помер родич. Буває багато причин. Тому краще скажіть: «Це нормально, коли іноді в душі виникають такі сумні моменти. Які саме думки викликали в тебе такий сум?»